Тибетський тер'єр

Гімалаї – місце, де небо торкається землі, де тисячоліттями формувалися унікальні культури, традиції і живі істоти, не схожі ні на що інше у світі. Тибетські породи собак особливо яскраво відображають цей особливий дух: у кожній із них відчувається щось від містичної атмосфери монастирів, засніжених перевалів і глибокої буддійської мудрості. Тибетський тер'єр посідає серед них особливе місце – не найбільший і не найвідоміший, але, мабуть, найщиріший і найтепліший за характером. Його називали «священною собакою удачі» і ніколи не продавали – лише дарували як найвищий вияв поваги. Сьогодні ця порода залишається рідкісною, але для тих, хто з нею познайомився, стає по-справжньому незамінною.

Походження

Тибетський тер'єр – порода з документованою історією щонайменше дві тисячі років. Незважаючи на назву, до тер'єрів у кінологічному розумінні він не має жодного стосунку: британські лікарі та мандрівники, що вперше зустріли цих собак у XIX столітті, дали їм таку назву через зовнішню схожість із деякими європейськими тер'єрами – і вона прижилася, хоч і є оманливою.

Тибетці називали цю породу «Dhoki Apso» – «мохнатий» або «кошлатий», – і ставилися до неї зі справжньою пошаною. Ці собаки жили у монастирях і пастуших поселеннях долини Цанг у центральному Тибеті, де виконували роль компаньйонів, охоронців житла і, за народними віруваннями, охоронців родинного щастя. Їх ніколи не продавали – продати тибетського тер'єра вважалося поганою прикметою, що могла відлякати удачу від родини.

Порода потрапила на Захід завдяки британській лікарці Агнес Грег. У 1920-х роках вона успішно провела складну операцію для дружини тибетського чиновника і отримала у подарунок цуценя тибетського тер'єра – знак найвищої вдячності і поваги. Повернувшись до Великої Британії, Грег заснувала перший розплідник породи. Кеннел-клуб визнав тибетського тер'єра у 1937 році, FCI – у 1961-му.

Зовнішність

Тибетський тер'єр виглядає так, наче природа вирішила створити середнього собаку, ідеально пристосованого до гірського клімату: густий подвійний покрив, широкі «снігоступні» лапи і добре збалансована статура, що дозволяє впевнено пересуватися по будь-якому рельєфу.

Характерні зовнішні риси породи:

• висота у загривку від 35 до 41 см, вага від 8 до 14 кг;
• тіло квадратного або злегка видовженого формату, із міцним кістяком і добре розвиненою мускулатурою;
• голова середнього розміру, із помірно вираженим переходом від лоба до морди і вузьким нижнім щелепою;
• очі великі, округлі, темні – завжди виглядають із-за завіси волосся з виразом живого інтересу до навколишнього світу;
• вуха висячі, V-подібні, притиснуті до голови і вкриті рясним волоссям;
• лапи широкі і округлі, із густим волоссям між пальцями – унікальна особливість, що забезпечувала зчеплення зі снігом і льодом;
• хвіст пишно вкритий шерстю і закинутий на спину із характерним закрутом;
• шерсть двошарова – м'який густий підшерсток і довгий прямий або злегка хвилястий остьовий волос.

Забарвлення тибетського тер'єра є одним із найрізноманітніших серед усіх порід: біле, золоте, кремове, сіре, чорне, строкате, тигрове і практично будь-яке їх поєднання – стандарт забороняє лише шоколадне і палеве з шоколадним відтінком. Ця різноманітність кольорів робить кожного представника породи по-своєму неповторним.

Характер

Тибетський тер'єр – порода, у характері якої все підпорядковане одній меті: бути справжнім компаньйоном. Не охоронцем, не мисливцем, не спортсменом – саме компаньйоном у найповнішому розумінні цього слова.

Із родиною ця порода утворює надзвичайно міцний і теплий зв'язок. Тибський тер'єр не обирає одного господаря – він рівною мірою прив'язаний до всіх членів родини і болісно переживає тривалу розлуку з будь-ким із них. Присутність поруч із людиною є для нього природним станом: він супроводжує господаря з кімнати в кімнату, укладається поряд і виявляє щиру зацікавленість усім, чим займаються його люди.

До незнайомців ставиться обережно – не агресивно, але і без зайвої відкритості. Перші хвилини знайомства завжди є «оглядовими»: собака спостерігає, оцінює і лише після того, як переконався у безпечності нової людини, йде на контакт. Ця стриманість є спадщиною сторожової функції і не має нічого спільного із соромливістю або тривожністю.

Із дітьми тибетський тер'єр уживається чудово – активний, терплячий і щиро захоплений рухливими іграми. Порода є однією з найбільш «дитячих» серед тибетських собак. Із кішками і дрібними тваринами також знаходить спільну мову без особливих труднощів, особливо якщо виріс поруч із ними.

Інтелект і навчання

Тибетський тер'єр – кмітливий і тямущий собака, у якого бажання співпрацювати з людиною поєднується з характерною для тибетських порід незалежністю мислення. Це робить його, мабуть, найбільш «навчабельним» із тибетської трійці – але все ж далеким від бездумного виконавця.

Особливості дресирування:

1. Команди засвоюються швидко і охоче за умови правильної мотивації. Тибетський тер'єр відрізняється від лхаси апсо і тибського спана більшою готовністю до співпраці – він справді хоче взаємодіяти з господарем і отримує від цього задоволення. Цю рису варто використовувати якомога активніше.
2. Позитивне підкріплення дає найкращий результат. Ласощі, похвала і гра є найефективнішими важелями мотивації. Суворий тон або примус викликають у тибетського тер'єра образу і опір – порода чутлива до несправедливості і не забуває її швидко.
3. Різноманітність є ключем до стабільного прогресу. Заняття мають бути короткими – до 15 хвилин – і насиченими різними завданнями. Монотонне відпрацювання одного елементу порода вважає марнуванням часу і починає шукати власні розваги.
4. Рання соціалізація розширює комфортний простір дорослої особини. Цуценята, що змалку контактували з різними людьми, тваринами і середовищами, виростають більш відкритими і значно менш насторожено реагують на нові ситуації.
5. Порода добре реалізує себе в аджиліті та нозворку. Природна спритність, широкі лапи і допитливий розум роблять тибетського тер'єра непоганим кандидатом для кінологічного спорту – не чемпіонського рівня, але із справжнім задоволенням від процесу.

Здоров'я

Тибетський тер'єр є відносно здоровою породою із хорошою генетичною різноманітністю. Середня тривалість його життя становить 12–16 років – непоганий показник для собаки середнього розміру.

Основні ризики для здоров'я:

• прогресивна атрофія сітківки – найвідоміше спадкове захворювання породи; відповідальні заводчики обов'язково тестують виробників на носійство гена і надають результати при продажу цуценяти;
• дисплазія кульшового суглоба – трапляється рідше, ніж у великих порід, але перевірка батьківських особин бажана;
• патела люксація – зміщення колінної чашечки, характерне для собак середнього і малого розміру;
• захворювання серця – мітральна вада клапана зустрічається у частини особин старшого віку;
• алергічні реакції на харчові або зовнішні алергени – у деяких представників породи.

Регулярні ветеринарні огляди двічі на рік і щорічний офтальмологічний контроль є достатньою основою для профілактики більшості характерних захворювань.

Догляд і утримання

Густа двошарова шерсть тибетського тер'єра є предметом його головної принади і водночас головним завданням для власника. Без регулярного догляду вона швидко перетворюється на суцільний ковтун – і відновити її без стресу для тварини дуже складно.

Основні правила догляду:

• вичісування металевою щіткою і гребенем двічі–тричі на тиждень у звичайний час є мінімальною вимогою;
• під час сезонного линяння частоту вичісування збільшують до щоденної;
• купання раз на 3–4 тижні з обов'язковим використанням зволожувального кондиціонера;
• після купання шерсть повністю висушують феном – вологий підшерсток збивається у ковтуни і подразнює шкіру;
• очищення зони навколо очей кілька разів на тиждень;
• чищення вух раз на тиждень – особливо важливо через висячі вуха, що погано вентилюються;
• стрижка кігтів кожні 3–4 тижні;
• багато власників обирають коротку практичну стрижку замість довгого традиційного покриву – вона суттєво спрощує догляд і залишає собаку таким самим чарівним.

Фізичне навантаження для тибетського тер'єра помірне, але регулярне. Дві прогулянки тривалістю по 30–40 хвилин на день із можливістю вільного бігу цілком задовольняють потреби породи. Порода добре почувається як у будинку з ділянкою, так і у квартирі за умови достатніх виходів.

Харчування

Раціон тибетського тер'єра не має специфічних вимог, але певна уважність до складу корму є виправданою.

Принципи годування:

1. Якісний сухий корм для собак середнього розміру із натуральними інгредієнтами – зручний і збалансований вибір. Перший інгредієнт має бути конкретне м'ясо або риба, а не абстрактне «м'ясне борошно» невизначеного походження.
2. Уникання штучних барвників і консервантів є важливим для особин із чутливою шкірою. Алергічні реакції у тибетських тер'єрів нерідко починаються саме з реакції на штучні добавки у кормі.
3. Натуральне харчування підходить породі за умови грамотного підходу. М'ясо, риба, овочі і необхідні добавки у правильних пропорціях є хорошою альтернативою готовому корму, але збалансувати раціон самостійно складно – консультація з ветеринарним дієтологом є обов'язковою.
4. Годування двічі на день у чітко визначений час формує здоровий режим і полегшує контроль за апетитом і загальним станом тварини.

Кому підійде порода

Тибетський тер'єр – одна з найбільш універсальних порід тибетської групи. Він підходить значно ширшому колу власників, ніж, наприклад, тибетський мастиф або навіть лхаса апсо.

Порода ідеально підійде тим, хто:

• шукає відданого сімейного компаньйона для всієї родини, включно із дітьми;
• веде помірно активний спосіб життя і готовий до регулярних прогулянок;
• живе у квартирі або будинку і може приділяти собаці достатньо часу;
• готовий витрачати час на регулярний і ретельний догляд за шерстю;
• цінує породу із глибокою культурною спадщиною і особливим духовним підтекстом.

Натомість зайнятим людям, що більшість часу проводять поза домом, тим, хто не готовий до серйозного догляду за шерстю, і тим, хто шукає бездоганно слухняного виконавця команд, варто розглянути інші варіанти.

Тибетський тер'єр – це порода, що несе у собі тепло гімалайських вогнищ і щирість людей, які ніколи не продавали свого улюбленця, а лише дарували його – як частину душі і родинного щастя. Середній за розміром, невибагливий порівняно з деякими своїми тибетськими родичами, але глибокий у прив'язаності і щедрий на тепло – він є, мабуть, найдоступнішим входом у дивовижний світ тибетських порід. Для людини, готової відповісти на його відданість увагою і любов'ю, тибетський тер'єр стане тим самим талісманом удачі, яким його вважали упродовж тисячоліть.