Міттельшнауцер

Є породи, що займають у кінологічному світі особливе місце – не найбільші і не найменші, не найшвидші і не найпухнастіші, але якось дивно гармонійні у всьому. Міттельшнауцер – саме такий собака: середній за розміром, але великий за характером, витривалий як робочий пес і ніжний як сімейний улюбленець. Його виразна зовнішність із пишними вусами і бровами впізнається миттєво, а вдача не залишає байдужим нікого. Порода пройшла крізь століття, зберігши в собі все найкраще від універсального робочого пса і відданого компаньйона. Знайомтеся ближче – це один із найцікавіших представників своєї групи.

Походження

Міттельшнауцер – найстарша і найбільша з трьох порід групи шнауцерів, яка слугувала основою для виведення як цвергшнауцера, так і різеншнауцера. Його батьківщиною є Німеччина, а витоки сягають щонайменше XV–XVI століть. Зображення собак із характерною бородою і вусами зустрічаються на картинах Альбрехта Дюрера і Лукаса Кранаха Старшого – це свідчить про те, що порода вже тоді мала цілком сформований вигляд.

Назва «шнауцер» походить від німецького слова «Schnauze» – морда, рило. Перша офіційна назва породи звучала як «дротошерстий пінчер» – і це відображало подвійне коріння: схрещування пінчерів із жорсткошерстими вівчарками та, імовірно, шпіцами. Результатом стала порода з унікальним типом шерсті і яскраво вираженим робочим темпераментом.

Протягом сторіч міттельшнауцер виконував найрізноманітніші функції:

• охорона возів і крамниць від злодіїв у середньовічних містах Баварії і Вюртемберга;
• знищення щурів і мишей на фермах і в складських приміщеннях;
• випасання і охорона худоби разом із пастухами;
• виконання функцій зв'язкового пса під час Першої світової війни в німецькій армії;
• охорона і службова робота в поліцейських підрозділах різних країн.

Перша виставка, де шнауцери були представлені як окрема порода, відбулася у Мюнхені у 1899 році. Відтоді порода офіційно увійшла до реєстрів і здобула міжнародне визнання.

Зовнішність

Міттельшнауцер – квадратний, компактний і мускулистий собака із сильним кістяком і впевненою поставою. Висота в холці дорівнює приблизно довжині тіла – саме ця «квадратна» пропорція є вимогою стандарту і надає породі характерного зібраного вигляду. Висота кобелів становить 45–50 см, сук – 43–48 см, маса – від 14 до 20 кілограмів.

Голова міцна і довгаста, із виразними вусами і густими нависаючими бровами, що надають морді майже людського, характерного виразу. Очі темні, овальні, дивляться прямо і впевнено. Вуха за традицією купірувалися, але в більшості країн Європи ця практика заборонена – природні вуха складаються і звисають вперед невеликими трикутниками.

Шерсть – одна з найхарактерніших особливостей породи. Вона жорстка, дротяна, щільно прилягає до тіла і має густий м'який підшерсток. Стандарт визнає такі забарвлення:

• перець із сіллю – класичний варіант із характерним змішуванням темних і світлих волосин;
• чисто чорний – із чорним підшерстком без сивини;
• чорний із сріблом – чорна основна шерсть і сріблясті вуса, брови та кінцівки;
• білий – рідкісний, але допустимий стандартом варіант.

Характер

Міттельшнауцер – собака з надзвичайно живим і багатогранним характером. Він енергійний, допитливий і завжди готовий до нових вражень. Поряд із цим – надійний, врівноважений і емоційно стабільний, що робить його чудовим сімейним псом для людей різного віку і способу життя.

Із господарями ці собаки утворюють глибокий, майже інтуїтивний зв'язок. Вони чудово зчитують настрій людини і тонко пристосовуються до нього: будуть грайливими і веселими, коли господар у піднесеному настрої, і тихо лежатимуть поруч у хвилини смутку чи втоми. Таку чутливість рідко зустрінеш у породах робочої групи.

До чужих людей ставляться з помірною підозрілістю і без зайвої метушні. Не агресивні, але й не патологічно товариські з кожним зустрічним – триматимуть дистанцію, доки самі не вирішать, що людина варта довіри. Це робить їх надійними охоронцями без нав'язливого гавкоту.

Риси характеру, що визначають породу:

• відданість – щиро прив'язані до родини і страждають від тривалої самотності;
• сміливість – не знають страху і готові захищати господаря незважаючи на розмір суперника;
• допитливість – постійно досліджують навколишній світ і цікавляться всім, що відбувається;
• витримка – здатні бути спокійними і терплячими, коли ситуація цього вимагає;
• гумор – мають неймовірне відчуття гри і здатні справжньо смішити своїх власників.

Інтелект і навчання

За розумовими здібностями міттельшнауцер входить до числа найрозумніших порід світу. У відомій класифікації Стенлі Корена шнауцери займають 18-те місце серед 138 порід за здатністю до навчання і розуміння команд. Такий пес засвоює нову команду після п'яти–п'ятнадцяти повторень і виконує відомі команди з першої спроби у 85% випадків.

Висока розумова активність потребує постійної стимуляції. Міттельшнауцер, якому нудно, неодмінно знайде собі заняття – і воно далеко не завжди збігається з уявленнями господаря про порядок. Розжований капелюх або розкопана клумба є класичними наслідками інтелектуального простою такого пса.

Навчання будується на таких засадах:

1. Постійна новизна і ускладнення завдань. Міттельшнауцер швидко засвоює базові команди і потребує подальшого розвитку – аджиліті, нюхові ігри, навчання трюкам тримають його мозок у тонусі і запобігають небажаній поведінці.
2. Авторитет без грубості. Порода потребує чіткого лідерства, але реагує на нього лише тоді, коли воно поєднується з повагою – жорсткі методи призводять до впертості і небажання співпрацювати.
3. Коротка, але часта взаємодія. Кілька коротких тренувань на день ефективніші, ніж одна тривала сесія, що виснажує увагу і знижує мотивацію.
4. Соціалізація з раннього віку. Знайомство з іншими тваринами, дітьми і різними ситуаціями з перших місяців формує збалансовану, впевнену особистість і запобігає зайвій тривожності.

Порода добре реалізує себе у різних кінологічних дисциплінах – від послухняності й аджиліті до пошуково-рятувальної роботи.

Здоров'я

Міттельшнауцер відрізняється міцним здоров'ям і доброю тривалістю життя – в середньому 12–15 років. Порода не має надмірної схильності до більшості генетичних захворювань, що характерні для великих собак, але певну увагу здоров'ю все ж приділяти варто.

Основні ризики для здоров'я:

• дисплазія кульшового суглоба – рідше, ніж у великих порід, але все ж зустрічається;
• катаракта і прогресивна атрофія сітківки – спадкові очні патології, що варто перевіряти у заводчика;
• фолікулярна дерматопатія – шкірне захворювання, пов'язане зі специфічним типом шерсті породи;
• панкреатит – міттельшнауцери мають певну схильність до запалення підшлункової залози, тому жирна їжа протипоказана;
• сечокам'яна хвороба – частіше зустрічається у цвергшнауцерів, але й середня версія породи не є повністю застрахованою.

Регулярні ветеринарні огляди двічі на рік, збалансоване харчування без жирних надмірностей і своєчасна вакцинація – достатньо для того, щоб міттельшнауцер жив довго і якісно.

Фізична активність

Попри середній розмір, міттельшнауцер потребує чималих щоденних навантажень. Порода має витривалість і запас енергії, що цілком відповідає її робочому минулому. Дві активні прогулянки на день тривалістю не менше 45 хвилин кожна – мінімальна норма для підтримання фізичного і психологічного здоров'я.

Найбільш підходящі форми активності:

• біг або швидка ходьба поруч із велосипедом;
• аджиліті – порода надзвичайно добре підходить для цього виду спорту завдяки спритності і розуму;
• пошукові ігри та нюхові вправи на природі;
• апортування і командні ігри на відкритому просторі;
• треккінг і тривалі піші маршрути разом із господарем.

Цікаво, що міттельшнауцер однаково добре почувається і в місті, і в сільській місцевості. Він достатньо компактний для квартирного утримання, але достатньо витривалий для справжніх пригод на природі – рідкісне поєднання, що робить породу універсальним вибором.

Догляд і утримання

Жорстка шерсть міттельшнауцера потребує специфічного догляду, що відрізняє його від більшості інших порід. Правильна обробка шерсті здійснюється методом тримінгу – вищипування відмерлого остьового волосся спеціальним ножем або пальцями. Саме тримінг, а не стрижка, зберігає правильну текстуру і колір шерсті. Стрижка ножицями або машинкою з часом робить її м'якшою і тьмяною.

Основні елементи догляду:

• тримінг два–три рази на рік у досвідченого грумера або самостійно після навчання;
• розчісування і розплутування бороди та вусів після кожного прийому їжі;
• регулярне чищення вух – раз на тиждень;
• чищення зубів кілька разів на тиждень для запобігання зубному каменю;
• підрізання кігтів раз на місяць.

Порода майже не линяє – це важливий аргумент для тих, хто цінує чистоту в домі. Алергіки нерідко обирають міттельшнауцера саме через мінімальне виділення алергенів, хоча повністю гіпоалергенної породи не існує.

Міттельшнауцер у родині

Із дітьми ця порода ладнає чудово і часто стає найкращим ігровим партнером для дитини шкільного віку. Вона достатньо витривала, щоб витримати активні ігри, і достатньо розумна, щоб розуміти межі дозволеного. Маленьких дітей варто привчати поводитися з твариною делікатно – і тоді відносини між ними складуться гармонійні.

З іншими собаками міттельшнауцери зазвичай ладнають нормально, хоча деякі кобелі можуть виявляти домінантність щодо ровесників тієї самої статі. З котами, що виросли поруч, знаходять спільну мову без особливих труднощів. Дрібних гризунів порода сприймає виключно як потенційну здобич – і це треба враховувати при змішаному утриманні тварин.

Міттельшнауцер – порода, що не дозволяє нудьгувати. Розумний, активний і відданий, він привносить у дім особливу енергію – ту, що робить кожен день трохи яскравішим і живішим. За виразними вусами і бровами ховається душа справжнього партнера: надійного, чесного і завжди готового бути поряд. Якщо ви шукаєте середнього за розміром, але великого за духом собаку на роки вперед – варто придивитися до цього старовинного і мудрого представника німецького кінологічного мистецтва.