Бульмастиф

Деякі породи собак викликають захоплення своєю витонченістю, інші – неймовірною спритністю чи розумом. Бульмастиф захоплює інакше – він вражає поєднанням монументальної зовнішності та напрочуд м'якого характеру, яке здається парадоксальним лише на перший погляд. Ця британська порода має за плечима цікаву історію, нерозривно пов'язану з охороною маєтків і боротьбою з браконьєрством в Англії XIX століття. Сьогодні колишній «нічний страж» перетворився на відданого сімейного улюбленця, який однаково комфортно почувається і в ролі охоронця, і в ролі лагідного компаньйона. У цій статті розповімо про все, що варто знати про цю непересічну породу.

Походження

Бульмастиф з'явився в Англії приблизно в середині XIX століття. Тогочасні землевласники стикалися з серйозною проблемою: браконьєри масово полювали на їхніх угіддях, нерідко вдаючись до насильства проти охоронців. Існуючі породи не давали потрібного результату – мастиф був занадто повільним, щоб наздогнати зловмисника, а бульдог – занадто агресивним і некерованим для роботи поруч із людиною.

Вирішення знайшлося в схрещуванні цих двох порід. Приблизне співвідношення крові в породі, що склалася, – 60% мастифа і 40% бульдога. Результатом стала тварина, яка поєднала силу та розміри мастифа зі стрімкістю і сміливістю бульдога. Такого собаку називали «нічним псом мисливського інспектора» – він міг наздогнати браконьєра в темряві, збити його з ніг і утримувати до приходу господаря, не завдаючи серйозних ушкоджень.

Офіційне визнання порода отримала від Англійського кенел-клубу у 1924 році. З того часу бульмастиф поступово трансформувався із суто робочого собаки на компаньйона, зберігши при цьому свої природні охоронні інстинкти.

Зовнішність

Бульмастиф – великий і масивний собака з потужною статурою, яка одразу справляє враження сили та надійності. Кобелі досягають висоти 64–68 см у холці та важать 50–59 кг, суки – 61–66 см і 45–54 кг. При цьому порода виглядає компактнішою, ніж чистокровний мастиф, – тіло пропорційне і зібране.

Характерні зовнішні риси породи такі:

• масивна широка голова з короткою тупою мордою, глибокими зморшками та характерними складками шкіри на лобі;
• темна «маска» на морді – обов'язкова ознака стандарту, що надає виразу обличчя особливої суворості;
• середнього розміру темні очі з уважним і спокійним поглядом, глибоко посаджені під навислим чолом;
• невеликі V-подібні вуха, що звисають по боках голови і темніші за основне забарвлення;
• міцна коротка шия, що плавно переходить у широкі плечі;
• коротка щільна шерсть, яка не потребує складного догляду;
• забарвлення – рудий, палевий або тигровий у різних відтінках.

Загальне враження від бульмастифа – компактна, але невідворотна сила. Рухи собаки вільні та впевнені, без зайвої важкості.

Характер

Мабуть, найбільший сюрприз для тих, хто зустрічає бульмастифа вперше, – це разюча невідповідність між грізною зовнішністю та лагідною вдачею. Всередині цього могутнього тіла живе собака, який щиро любить людей, обожнює дітей і готовий годинами лежати поруч із господарем, отримуючи і даруючи тепло.

Порода відрізняється надзвичайною прив'язаністю до своєї родини. Бульмастиф – класичний «домашній» собака, для якого найважливіше місце у світі – там, де є його люди. Самотність переносить погано: тривале перебування наодинці може призвести до тривожності та деструктивної поведінки. Якщо ви плануєте більшу частину дня проводити поза домом – ця порода, мабуть, не найкращий вибір.

До дітей бульмастиф ставиться з терпінням і ніжністю, нерідко перетворюючись на неофіційного охоронця наймолодших членів родини. Однак через значну масу тіла взаємодію з маленькими дітьми варто контролювати – не через злобу, а через те, що необережний рух такого велетня може мимоволі збити малюка з ніг.

До чужих людей порода ставиться стримано і насторожено. Бульмастиф рідко виявляє невмотивовану агресію – він радше спостерігає, оцінює і тримається на відстані, поки не переконається у відсутності загрози. Якщо ж загроза реальна, реакція буде швидкою і рішучою.

Інтелект і навчання

Бульмастиф – кмітливий і добре навчуваний собака, хоча його стиль мислення суттєво відрізняється від «зіркових учнів» кінологічного світу. Він не прагне виконувати команди заради самого процесу – йому потрібно розуміти сенс того, що від нього вимагають. Якщо команда здається собаці безглуздою, він просто проігнорує її з вельми красномовним виразом морди.

Навчання варто організовувати за такими принципами:

1. Починати якомога раніше – в ідеалі з 8–12 тижнів. Цуценя бульмастифа виглядає чарівно і здається нешкідливим, але вже за кілька місяців воно перетвориться на 40-кілограмового підлітка зі своїми звичками. Значно простіше виховувати маленьке цуценя, ніж переучувати дорослого собаку.
2. Використовувати виключно методи позитивного підкріплення. Бульмастиф має гідність і добре пам'ятає несправедливе поводження. Грубість і жорсткі покарання не змусять його скоритися – вони лише зруйнують довіру і можуть спровокувати захисну реакцію. Похвала, ласощі та ігри працюють набагато ефективніше.
3. Робити заняття короткими та різноманітними. Бульмастиф швидко втрачає інтерес до одноманітних повторень. Оптимальна тривалість одного тренування – 10–15 хвилин із чергуванням різних вправ. Кілька коротких занять на день дають кращий результат, ніж одне тривале.
4. Приділяти особливу увагу соціалізації. Цуценя потрібно знайомити з різними людьми, тваринами, транспортом і міськими звуками. Добре соціалізований бульмастиф виростає в урівноваженого і передбачуваного собаку – саме таку поведінку чекають від представника великої охоронної породи.

Для власника-початківця порода може виявитися непростим випробуванням – саме тому консультація з досвідченим кінологом буде корисною вже з перших тижнів.

Здоров'я

На жаль, саме тут бульмастиф поступається деяким іншим породам. Як і більшість великих брахіцефальних собак – тобто з приплюснутою мордою – він має ряд характерних проблем зі здоров'ям, про які варто знати заздалегідь.

Найпоширеніші стани, на які звертають увагу власники:

• дисплазія кульшових і ліктьових суглобів – типова проблема великих порід, що значно погіршує якість і тривалість життя за відсутності своєчасного лікування;
• брахіцефалічний синдром – через вкорочену морду собаки мають звужені ніздрі та подовжене м'яке піднебіння, що ускладнює дихання в спеку або при навантаженні;
• заворот шлунка – смертельно небезпечний стан, якому схильні великі глибокогруді собаки при швидкому поглинанні їжі;
• онкологічні захворювання – статистично порода має підвищений ризик розвитку різних видів пухлин;
• проблеми зі шкірою в зонах складок на морді – без регулярного догляду там накопичується волога і розвивається подразнення.

Середня тривалість життя бульмастифа становить 8–10 років – менше, ніж у багатьох інших порід. Регулярні ветеринарні огляди двічі на рік, контроль ваги та помірне фізичне навантаження допомагають продовжити та покращити якість цих років.

Догляд і утримання

Доглядати за бульмастифом значно простіше, ніж може здатися, дивлячись на його розміри. Коротка щільна шерсть не потребує складних процедур, а вдача породи не передбачає щоденних багатогодинних прогулянок.

Основні елементи щоденного догляду такі:

• вичісування шерсті м'якою щіткою раз на тиждень і частіше в сезон легкого линяння;
• обов'язкова щоденна обробка складок на морді – їх протирають сухою або злегка зволоженою серветкою, щоб запобігти подразненню та грибковим інфекціям;
• чищення вух раз на 2 тижні та регулярний огляд очей;
• підрізання кігтів раз на місяць або за потреби;
• купання 4–6 разів на рік або в міру забруднення.

Щодо фізичного навантаження: бульмастиф не є спортивною породою і не вимагає інтенсивних тренувань. Йому достатньо двох помірних прогулянок на день по 30–40 хвилин. У спеку виходити краще вранці або ввечері – через брахіцефалічну будову морди перегрів є серйозною небезпекою для цих собак.

Порода може жити як у приватному будинку, так і в просторій квартирі. Головне – щоб поруч були люди, яких вона любить.

Бульмастиф і відомі власники

Порода має чимало шанувальників серед відомих людей, що додатково свідчить про її привабливість як компаньйона. Боб Марлі тримав бульмастифа на ім'я «Сіміба» і відомий своєю прив'язаністю до нього. Письменник Сильвестр Сталлоне також захоплювався породою. У літературі бульмастифи неодноразово з'являлися на сторінках детективних романів як надійні охоронці маєтків – образ, що безпосередньо перегукується з їхньою реальною历史ю.

Кому підійде порода

Перш ніж зупинити вибір на бульмастифі, варто чесно оцінити свій спосіб життя та можливості. Ця порода є напрочуд вдячним компаньйоном для правильної людини – і вельми складним випробуванням для неправильної.

Бульмастиф стане чудовим вибором для:

• людей і сімей, які проводять багато часу вдома і прагнуть мати відданого, спокійного компаньйона;
• тих, хто живе в приватному будинку або просторій квартирі та готовий забезпечити собаці комфортні умови;
• власників із досвідом утримання великих порід, які розуміють особливості їхньої психології;
• людей, яким важлива природна охоронна функція без додаткового навчання на захист.

Натомість від придбання варто утриматися, якщо ви:

• проводите більшу частину дня поза домом і не можете забезпечити собаці достатньо уваги та спілкування;
• фізично не готові впоратися з великим і важким собакою в нестандартних ситуаціях;
• живете в маленькій квартирі без можливості нормально розміститися разом із 50-кілограмовим велетнем;
• не маєте можливості фінансово забезпечити якісне харчування та регулярне ветеринарне обслуговування.

Бульмастиф потребує господаря, готового стати для нього центром всесвіту, – і тоді відплатить такою відданістю, що годі шукати кращого.

Бульмастиф – це порода-парадокс: зовні грізний, усередині ніжний; з виду неповороткий, за потреби блискавичний; на вигляд суворий, насправді – один із найбільш орієнтованих на людину собак у світі. За своєю суттю це собака для тих, хто шукає не просто охоронця і не просто улюбленця, а справжнього члена родини – великого, теплого і безмежно відданого. Якщо ви готові прийняти всі особливості цієї породи разом із її нетривалим, але яскравим і насиченим любов'ю життям, бульмастиф стане одним із найкращих рішень, які ви коли-небудь приймали.